20.05.2010р. в Дошкільному Навчальному Закладі № 785 міста Києва відбувся Семінар-Практикум Дитячих Психологів
"ПРОФІЛАКТИКА СТРАХУ та ТРИВОЖНОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ", КУДИ МИ МАЛИ ЧЕСТЬ БУТИ ЗАПРОШЕНИМИ.
Разом з багатьма практикуючими психологами ми взяли активну участь у обговоренні теми та висуванні пропозицій щодо заходів психопрофілактики.
Так, зі свого боку, проінформували спеціалістів про фізичні чинники Небезпеки Кіно-Відеофільмів для Дітей та запропонували застосовувати Навчально-Інформаційну Культурно-Просвітню Програму Розвитку Дитинки "УКРАЇНСЬКИЙ ПОЗИТИВНИЙ ДІАФІЛЬМ"
Після ознайомлення з Програмою спеціалісти відзначили, що "УКРАЇНСЬКИЙ ПОЗИТИВНИЙ ДІАФІЛЬМ" враховує відомі професійні психологічні методики: метод Карпенко, методику Домальовування, Казкотерапії, Рене Жиля тощо.
Цю та іншу інформацію також було доведено до психолога-методиста Управління Освіти Святошинського Району, психолога вищої категорії, І.Г. Паламарчук.
За результатами роботи на семінарі надаємо стислу інформацію, яка, сподіваємося, стане Вам в нагоді.
Психологам, вихователям, вчителям і батькам.
1. Сподобалось, що семінар проходив – Дійсно! А Не «для галочки», як, нажаль, ще часто трапляється. Були присутні реальні практикуючи психологи (переважно, Святошинського р-ну м. Києва), а також методист ВППіСР НМЦ Районного Управління Освіти, Паламарчук І.Г., завідуюча ДНЗ № 785, Конотоп Л.А. та ваші Діа-друзі, автори Навчально-Пізнавальної Культурно-Просвітньої Програми РОЗВИТКУ ДИТИНКИ «Український Позитивний Діафільм» та Громадська Ініціатива БЕЗПЕЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНКИ. Вела семінар, практикуючий психолог ДНЗ № 785 Гавриловець Н.О.
2. Професіонали визначили поняття Тривожності, її ознак, причин, та надали конкретні рекомендації щодо психокорекції такого стану.
Тривожність – це індивідуальна психологічна особливість, що проявляється у схильності людини до частих та інтенсивних переживань станів напруження, занепокоєння, хвилювання, а також у низькому порозі їх виникнення.
Ознаки, за якими можна розпізнати цей стан у Дитини:
- дитина підвищено збудлива, напружена, або скута;
- лякається нового, незнайомого, незвичайного;
- невпевнена у собі, має занижену самооцінку;
- пасивна, боязлива, не проявляє ініціативи;
- дитина схильна пам’ятати більше погане, ніж добре.
Серед Причин тривожності найбільш розповсюджені:
- компоненти невротичного стану, що виявляється як страх окремих людей, ситуацій, що спровокували емоційну травму дитини, наприклад, страх залишитися на самоті як вияв емоційного дискомфорту, коли дитину покидала мама чи хтось із близьких людей;
- результат залякування дорослими з метою домогтися послуху («Не слухатимешся, забара Бабай, Змій Горонич, міліціонер…»);
- побічний продукт багатої емоційної уяви дитини;
- результат гіперсоціалізованого виховання з надмірною кількістю заборон, правил, оцінок, вимог, поєднується з комплексом провини за свою неспроможність відповідати жорстким соціальним стандартам.
Загальні Рекомендації.
a) Дітей потрібно постійно підбадьорювати, заохочувати, висловлювати впевненість в їхньому успіху, можливостях;
b) Щоб подолати скутість, треба допомагати дитині розслабитися, знімати напруження за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних справ;
c) Допоможе інсценізація епізодів на виявлення сміливості, рішучості, що вимагатиме від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;
d) Ігри, які виражають тривожність, неспокій учасників, допомагають емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не дитини, і на основі психологічного розототожнення з носієм гнітючих переживань позбутися своїх страхів.
3. Надалі спеціалісти зовсім не страшно взялися за Дитячі Страхи.
Страх – це емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивідуума і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки.
За своїм походження страхи поділяються на такі види: навіювані, особистісно-обумовлені та ситуативні.
Характерно, що у виникненні навіюваних та ситуативних страхів важливу роль відіграють фільми та мультфільми.
Особливо слід наголосити, що прямим наслідком жартівливого чи зумисного залякування дитини є поява таких видів страху, як страх перед лікарем, уколами, вигаданими істотанми – «Бабаєм», «Барабашкою» тощо.
Серед головних Причин виникнення усіх видів страхів визначають:
- Блокада провідної для дитини потреби;
- Традиція переважання докорів на адресу дитини над похвалою (у родині, у дитсадку);
- Дефіцит Позитивного спілкування з батьками, вихователями;
- Відсутність впевненості дитини у безумовній любові до неї з боку її батьків;
- Висміювання недоліків;
- Природний страх перед новим незвичайним;
- Відсутність знань про навколишні об’єкти предметного світу;
- Мультики, фільми, телепередачі незалежно від змісту (через велику перевантажувальну дію їх частот >24 кадри / в 1 сек., яка на порядки перевищує здібності Несформованого ще дитячого ока та мозку та сприяє побічним продуктам багатої емоційної уяви дитини... ... читати далі ).
4. ТА ВИРОБИЛИ ПОРАДИ З ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ СТРАХІВ.
a. Батькам:
i. Страхи – це класичний симптом того, що у Дитинки велике внутрішнє напруження, що вона не справляється із життєвими та емоційними труднощами. Тому, щодня залишайте 3-5 хвилин на те, щоб Дитинка могла індивідуально поговорити з Вами, поділитися своїм секретом, тривогою, попросити поради, допомоги;
ii. Ставтеся до Дитинки з позитивної орієнтації (з погляду її позитивних якостей, а не негативних);
iii. Тон, яким повідомляєте вимогу чи заборону, повинен скоріше бути дружнім та пояснювальним, ніж примушуючим;
iv. Діліться з Дитинкою спогадами про свої власні дитячі страхи, як ви з ними боролися і перемогли;
v. Розширюйте коло людей, яким Дитинка співчуває, щиро співпереживає. Тоді її фантазія переключиться із співчуття собі на співчуття іншим, що зменшить страхи;
vi. Перед відвідуванням Цирку чи Зоопарку необхідно розповісти та показати Дитинці, що звіри там не тільки хороші й добрі, а є дикі й страшні. Тоді навряд чи агресивна реакція тигра чи вовка викличе у Дитинки переляк;
vii. Не демонструйте Дітям стандартні фільми, оскільки Діти, на відміну від дорослих, ще ще не чітко розділяють мистецтво і реальність. Малята, особливо в напружені моменти, не пам’ятають, що це артисти і що все це не насправді.
Пам’ятайте, що частіше бояться ті Малята, батьки яких недостатньо позитивно спілкуютьсяз ними та надто раціонально підходять до емоційного життя Дитинки.
(пп. IV,V,VI,VII - враховані у Програмі «Український Позитивний Діафільм»)
b. Вихователям:
i. Надайте можливість Дітям обговорювати різноманітні виходи із ситуацій, які могли статись у житті групи. Допоможіть дітям оцінити, наскільки конструктивний вибір кожного з них;
ii. Надайте Дітям можливість визначати свої власні страхи. Обговоріть з ними різноманітні випадки, завдяки яким Дитинка зрозуміє: те, чого вона боялася, може статися, але зовсім з іншими результатами, не страшними;
iii. На заняттях використовуйте прийом гуманно-особистісної педагогіки співробітництва - «відповідь на вушко», що буде одночасно психопрофілактикою і страху неуспіху, і страху не правильно відповісти;
iv. Встановлюйте один раз на тиждень дні «гарного настрою», «день посмішки» чи інши дні такого напрямку;
v. Гра сильніша від нотацій. Найвишуканіши й витончені словесні повчання, в сутності, для дошкільняти без користі, бо у Дітей друга сигнальна система ще фізіологічно недорозвинена, незріла. Гра ж, що будується на цікавості та в основі якої закладені позитивні емоції і безпосередні відчуття, набагато швидше й нідійніше дозволяє досягнути психопрофілактичного та лікувального ефекту.
Пам’ятайте, що нервова система дошкільнят ще слабка, і Дітям важко подолати страхи самостійно. Тим більше, коли дорослі користуються «сильними прийомами», бажаючи бачити дітей слухняними.
(пп. I,ІІ,V - враховані у Програмі «Український Позитивний Діафільм»)
c. Практичним психологам дошкільних навчальних закладів:
i. Допоможіть кожній дитині пізнати свою індивідуальність, унікальність, вивчить з дітьми тембри голосів. Форму пальців, вуха, будову волосся тощо, переконуйте дитину, що вона неповторна і вже за це гідна поваги та любові;
ii. Допоможіть дітям навчитися визначати та виражати свої почуття, переживання, враження, настрій. Поширюйте лексичний запас. Пограйте з ними в гру «я презентую слово», у якій пояснюйте значення слів, що виражають наші переживання, та доцільність використання їх у мові;
iii. Послухайте з дітьми записи музичних творів, що виражають почуття різної модальності. Обговорюйте різні приклади вираження почуттів без слів, допомагайте їм краще виражати свої почуття та краще розуміти почуття інших;
iv. У ранньому віці в дитини можна попередити емоцію страху шляхом перемикання уваги з небезпеки на предмети, природні явища, заняття, цікаві ігри, музику, рухомі дії тощо;
v. Вікові страхи, до яких належать і страхи казкових персонажів, у більшості випадків при позитивному середовищі проходять самі, сприяє цьому також малюванння дитиною «Бабаїв», «Барабашок» та ін. об’єктів страхів.
Формувати мужність у дітях як захист від страхів – одне з головних завдань фізичного виховання тому, що немає кращого спільника в боротьбі за збереження здоров’я та перемогу над захворюваннями, ніж упевненість у своїх силах. Немає небезпечнішого ворога здоров’я, ніж емоція страху!..
|
